РЕКРЕАЦІЙНО-ДОЗВІЛЛЄВІ ПРАКТИКИ ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Анотація

У статті розкрито сутність рекреаційно-дозвіллєвих практик як предмета педагогічної культурології. Виявлено, що рекреаційно-дозвіллєві практики є засобами формування креативної особистості цифрової епохи, яка обумовлює потребу в безперервній освіті (lifelong learning), розвиткові soft skills (гнучких навичок) та моделі 4К компетенції. Акцентовано увагу на тому, що сьогодні рекреаційно-дозвіллєві практики стають чинниками педагогічного процесу, оскільки є невід’ємними складовими інноваційних процесів у різних сферах сучасного суспільства і, зокрема, в освіті, адже знімають психоемоційне напруження, підвищують стійкість адаптаційних механізмів до емоційних стресів і у результаті покращують пізнавальну діяльність учнів, студентів тощо.

Ключові слова: педагогічна культурологія, рекреаційно-дозвіллєві практики, рекреація, дозвілля, безперервна освіта, soft skills, 4К компетенції, креативність.