ВПЛИВ РЕФОРМАТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ НА РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ОСВІТИ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті висвітлено вплив реформаторської педагогіки на розвиток європейської освіти в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. З’ясовано, що до реформаторської педагогіки належали як течії та напрями, так і окремі педагоги-творці власних авторських шкіл. До перших належать нове виховання з його новими школами, що спиралися на педоцентричні позиції і вільний розвиток особистості (А. Фер’єр); експериментальна педагогіка (Е. Мейман, Г. Ришар);
педагогіка дії (В. А. Лай); трудова школа з її ідеями активізму та мануалізму й підготовки до життя (Г. Кершенштейнер); соціальна педагогіка (П. Наторп); педагогіка особистості (Г. Гаудіг).
Встановлено, що проблема трудового навчання бере свій початок від епохи Відродження. На початку ХХ ст. набув поширення реформаторський рух, який визначався такими категоріями: продуктивна робота, трудове навчання, трудова школа. Ідеї трудового навчання розвинули представники демократичного напряму, гуманісти-просвітителі Ф. Рабле та М. Монтень. Англійський просвітник, філософ Дж. Лок висував потребу у ручній праці. Досліджено, що послідовником М. Монтеня і Дж. Лока став педагог Ж.-Ж. Руссо, який рішуче вказував на ручну працю як засіб морального розвитку. Працю як вид навчальної діяльності пропагували педагоги
Й. Гербарт, Г. Кершенштейнер, Й.-Г. Песталоцці, Й. Фіхте, Ф. Фребель, Е. Шенкендорфф та ін. Під час проведеного дослідження було з’ясовано, що лідером реформаторської педагогіки, на думку багатьох учених, був Дж. Дьюї, творець прагматичної педагогіки, діяльність якого асоціюється з новим вихованням та трудовою школою. Виявлено, що передумовою виникнення ідей «педагогіки дії», висунутої В. А. Лаєм, була діяльність трудових шкіл.

Ключові слова: європейська реформаторська педагогіка; трудова школа; школа дії; педагогіка прагматизму; психолого-фізіологічні особливості; органічний навчальний план; продуктивна робота; розвивальне навчання; реформа школи; формальна освіта.