СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ – ДЖЕРЕЛО ІНТЕНСИФІКАЦІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.31499/2307-4906.1.2023.276945Анотація
У статті проаналізовано, що зумовлені об’єктивними соціальними умовами та обставинами, цінності набувають смислу тільки у співвіднесенні їх із суб’єктом і виникають у відношеннях його з об’єктами навколишнього. Тільки тоді вони здобувають аксіологічний знак, якщо людина надає їм переваги. Тому позитивне виховання не зводиться тільки до зовнішніх впливів; передусім воно залежить від самої особистості, її моральних установок у досягненні гармонії із зовнішнім та внутрішнім світом, її готовності до свідомого самообмеження своїх потреб, прагнення до доброзичливості та творчості.
Досліджено, що потреба та необхідність установлювати нові, невідомі в іншому живому світі зв’язки з подібними до себе особами, формується на принципово нових засадах, започатковуючись у процесі антропогенезу. Вона зумовлюється специфічними суперечностями, які виникають у процесі сутнісно значущої діяльності людини.
Ключові слова: суб’єкт; зв’язки; саморозуміння; самовизначення; суб’єктний досвід; існування; структурна організація.