ПОЗА НАВЧАЛЬНИМ ПЛАНОМ: РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ ТА КУЛЬТУРНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ У СПРИЙНЯТТІ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ

Анотація

Щороку заклади освіти інвестують значні ресурси в опитування студентів, проте часто отримують поверхневі дані, позначені низьким відсотком участі. Цей феномен зазвичай пояснюють «втомою від опитувань» або іншими когнітивними стратегіями, при яких респонденти докладають мінімум можливих зусиль. Проте, ця стаття стверджує, що таке пояснення є неповним, оскільки розглядає студента як окрему одиницю, а не як члена конкретної академічної спільноти. Вона досліджує гіпотезу про те, що ключом до отримання змістовних даних з опитувань та підвищення сприйнятої якості освітньої програми є розвинута соціальна та культурна інфраструктура закладу освіти.

Виходячи за межі навчального плану, як переліку освітніх компонентів, це дослідження аналізує, як неакадемічні фактори, такі як активні студентські організації, менторство, відчуття спільноти та інклюзивні заходи, виступають фундаментальними рушіями залученості здобувачів вищої освіти у життя університету. У цій статті розглядається зв’язок між цими елементами та готовністю студента надавати автентичний зворотний зв’язок, використовуючи як аналітичну рамку фундаментальні теорії соціальної та академічної інтеграції. Особлива увага приділяється розгляду цих теорій та досвіду їх сучасних впроваджень у розвинутих демократичних країнах. Наведені приклади відомих існуючих студентських опитувань оцінювання викладання які демонструють, що загальна задоволеність й академічна успішність студента залежать від його цілісного досвіду із закладом освіти де він навчається.

Це підтверджує центральну тезу статті: якість освітньої програми є невіддільною від якості соціальної інфраструктури та освітнього простору, у яких вона впроваджується.